Якось молодій подрузі порадила виливати свою душу у письмовій формі, як психотерапію ... І одразу згадалися мої занедбані блоги!
Я пишу мало і тому пишу, як у порожнечу ... у читачів відгуку немає!
Тому, о байдужий читачу, пускай у ігнор ці рядки, живи далі паралельним світом ... я пишу виключно для себе
... щоб запам'ятати!
... дні важкі та благословенні,
...дуже дорогі мені
Намагаюся останні дні вийти із заціпеніння.
Дорога з гільз ... це моя дорога додому!
Примушувала себе шити — розкроїла купу сумок, обклалася клаптями, нитками, недошитими проектами...
все даремно!
Постійне почуття невизначеності, тривоги, невідомості гальмує подібні заняття.
Моє рідне місто Краматорськ. Зараз це звучить як виклик!
Так, я тут мешкаю
Живу війною, думаю про війну, читаю про війну... і ніколи не зможу забути пережите.
Коли в серпні добрі знайомі з Києва, запитали нас:
- Як місцеві художники зображали Майдан? Побачити б!
Моя відповідь була:
- Та ми просто не встигли!
Разом із країною жили Майданом… і одразу слідом прийшла війна. Моя мама намагалася сідати за натюрморти, писати квіти та не змогла не закінчити ... не продовжити ... повне заціпеніння ... живеш одним днем!
Мій останній запис у блозі про сумку для подруги… я її шила під майданівський стрим, поливаючи сльозами…
Вулиця Кирилкіна, наша перше мешкання
Тяжке передчуття вже тоді з'їдало…
Цей рік мені дорогий, кожною своєю годиною та днем… я стала Злим Укром… стала іншою, мої діти змінилися, перетворилися друзі, з'явилися вороги, стала інша країна… мені легка думка залишити все і піти з дітьми… мені вже легко це уявити і вже не страшно так думати...
водночас мій будинок став для мене ідеальним, ні хочу ні якої Шотландії… хочеться шалено жити та бути!
Страх смерті просто перетворює… хочеться міняти все та жити по-новому та просто жити! Повертатися до творчості.
P.S. так само сповнена надії на Божу милість для мого міста та моєї улюбленої України!
Донечинна була та залишиться Україною!
P.S.S. Добрий руський - мертвий руський!
1 comment
Просто з Вами усією душею! Тримайтеся!