Вдохновение Мунни Шривастава

Скільки майстринь – стільки джерел натхнення.

Майстриня Мунні Шрівстава, має індійське походження, і це відобразилося в її роботах. Але особливо цікавий її підхід та роздуми про формування значущості розвитку художника, індивідуального стилю у творчості та вибору матеріалів.

Ця стаття відображає погляди художниці. Її поради дуже практичні, особливо для початківців.


Багато ідей вона черпає з дитинства, з індійського образотворчого мистецтва та релігійного живопису, з шедеврів світової архітектури, з природи та поезії.

Цей художній багаж втілюється у таких формах, що для глядачів він залишається непомітним.

Особливо її цікавлять гра кольору, абстрактні узори, фактура та конструктивний дизайн, ніж образне відображення.

Але це зовсім не означає, що вона байдужа до символічного мистецтва.

Митциня вважає, що дуже важливо наповнити зорову пам’ять людини якомога більшою кількістю різноманітних художніх образів, а потім відпустити її у вільне плавання. І це дійсно працює!

Можливо, вас не вразять перші спроби, зате зросте впевненість у власних силах. 

Цікаво спостерігати, як відкинуті дизайнерські ідеї через деякий час знову вспливають у свідомості людини й втілюються в прекрасних мистецьких творах. Можливо, для успішного втілення цих ідей, як раз просто не вистачило часу на їх дозрівання.

Також дуже важливо вивчати роботи інших майстрів, працюющих із тканинами, а також методи не тільки вишивальників і квілтерів, а й художників, скульпторів, мозаїстів та інших творців.

Окрім того, варто поглиблювати свої технічні знання щодо обраних методів роботи. Читайте книги, відвідуйте семінари й курси.

Йдеться не про копіювання чужих робіт, а про накопичення знань про технічні прийоми, здобуття натхнення разом із розвитком критичного мислення та індивідуального стилю.

Особисто я вважаю, що оздоблення та форма презентації твору мистецтва так само важливі, як і сама робота.

У цій сфері я встановлюю для себе високу планку, незалежно від часу, яким володію.

Я намагаюся триматися осторонь суперечок мистецтво чи ремесло, оскільки для мене вони нерозривно пов’язані. Видатним митцям епохи Відродження було відомо все про фарби, про їхню взаємодію з різними поверхнями, одне з одним та з навколишнім середовищем.

Завдяки цим знанням ми й досі можемо насолоджуватися їхніми роботами.

Сучасні музеї часто скаржаться на проблеми, пов’язані з творами сучасних художників, які або не мають достатніх знань про своє «ремесло», або нехтують ними, через що їхні роботи починають зникати з полотна, щойно фарба висихає.

Роль художника й мистецтва в суспільстві зазнали значних змін з часів епохи Відродження. У наш час, коли особиста свобода та самореалізація є найважливішими цінностями, непереборна потреба в експериментах може здаватися важливішою, ніж довговічність твору мистецтва.

Це питання, яке кожна людина — як творець, так і покупець мистецького продукту — вирішує самостійно.

Ця ж дилема постає і перед художниками, які працюють із тканинами.

На выс­тавках вы смо­жете уви­деть раз­личные экс­пе­римен­таль­ные и но­ваторс­кие экс­по­наты, не­кото­рые из них из­го­тов­ле­ны из неп­рочных ма­тери­алов с по­мощью не­надеж­ных ме­тодик. Та­кие по­лот­на вряд ли дол­го сох­ра­нят­ся в пер­воздан­ном ви­де. Мне нра­вит­ся, как эти ра­боты выг­ля­дят, но в кон­це кон­цов каж­дый дол­жен выб­рать свой собс­твен­ный путь и ре­шить, ка­кие тех­ни­ки и ма­тери­алы ис­поль­зо­вать.

Возв­ра­ща­ясь из сель­ской мест­нос­ти, где ре­мес­ленни­ки по-преж­не­му из­го­тав­ли­ва­ют прек­расные ве­щи в тра­дици­он­ном сти­ле, (впро­чем, и в сов­ре­мен­ном то­же!), ис­поль­зуя ста­рин­ные на­выки, я по­нимаю, что стиль и тон­кая ра­бота  — это еще не все, и мне хо­чет­ся соз­да­вать про­из­ве­дения, ко­торые не толь­ко гра­мот­но вы­пол­не­ны в тех­ни­чес­ком пла­не и хо­рошо выг­ля­дят, но и предс­тав­ля­ют неч­то боль­шее, чем прос­то эле­мент де­кора.

Ме­ня час­то спра­шива­ют о том, где я на­хожу идеи и спо­собы их воп­ло­щения в тка­ни

Мно­гие лю­ди про­ходят этап ри­сова­ния слож­ных узо­ров и экс­пе­римен­тов на бу­маге, од­на­ко я этим ред­ко за­нима­юсь, мои эс­ки­зы не от­ли­ча­ют­ся боль­шой точ­ностью. Как по­эт, бь­ющий­ся над пус­тым лис­том бу­маги, я мо­гу ча­сами расс­мат­ри­вать свои за­пасы тка­ней, груп­пи­руя их в со­от­ветс­твии с цве­том и фак­ту­рой, нак­ла­дывая на них ни­ти для вы­шива­ния, по­ка в мо­ем соз­на­нии не нач­нет оформ­лять­ся идея.

Иног­да толь­ко че­рез нес­коль­ко дней или ког­да я ра­ботаю над дру­гими про­ек­та­ми, по­яв­ля­ют­ся проб­лески, и, на­конец, в мо­ей го­лове оформ­ля­ет­ся яс­ное предс­тав­ле­ние о бу­дущем из­де­лии.

Я всег­да но­шу в сум­ке ма­лень­кий блок­нот, что­бы де­лать за­рисов­ки и не те­рять най­ден­ные об­ра­зы. За­тем я сра­зу же бе­ру ткань, в луч­шем слу­чае де­лаю нес­коль­ко об­разцов в неп­ри­выч­ном сти­ле, про­думы­ваю наст­рой­ки ма­шины и цве­товые со­чета­ния.

Во вре­мя ра­боты из­де­лие при­об­ре­та­ет свой собс­твен­ный стиль, иног­да в ито­ге по­луча­ет­ся вещь, ко­торая в кор­не от­ли­ча­ет­ся от той, что бы­ла за­дума­на сна­чала.

Час­то я возв­ра­ща­юсь к иде­ям, от ко­торых от­ка­залась, и они слу­жат толч­ком для но­вых ра­бот.

Не­зави­симо от то­го, ка­ким ме­тодом вы поль­зу­етесь, в са­мом на­чале ра­боты нуж­но при­нять нес­коль­ко ре­шений:

  • о том, ка­кая бу­дет ва­ша ра­бота, ста­нет ли она абс­тракт­ной или об­разной,
  • ка­кие ме­тоди­ки и ма­тери­алы бу­дут ис­поль­зо­ваны,
  • ка­ковы раз­ме­ры и фор­ма ра­боты,
  • ка­ким об­ра­зом она бу­дет под­ве­шивать­ся,
  • и час­то, ес­ли вы из­го­тав­ли­ва­ете се­бе или на за­каз, то мес­то, где она бу­дет ви­сеть.

Важ­но, что­бы все эле­мен­ты ком­по­зиции гар­мо­ниро­вали друг с дру­гом. А цве­та по­доб­ра­ны со вку­сом.

Ес­ли вы но­вичок еще в ра­боте с цве­том, нач­ни­те с ог­ра­ничен­ной, не­яр­кой, цве­товой гам­мы, а но­вые от­тенки вклю­чай­те в нее пос­те­пен­но.

Не ис­поль­зуй­те те или иные от­тенки ни­тей для вы­шива­ния толь­ко по­тому, что они есть у вас до­ма, хо­тя это не сов­сем то, что вам нуж­но; в этом слу­чае ра­зоча­рова­ние не­из­бежно.

С дру­гой сто­роны, не бой­тесь экс­пе­римен­ти­ровать с цве­том.

Со­чета­ния, ко­торые вна­чале ка­жут­ся не­удач­ны­ми, мо­гут очень хо­рошо «иг­рать».

Чем яр­че цве­та, тем слож­нее соб­люсти гар­мо­нию.

В ра­боте «Лет­ний жар», к при­меру, я ис­поль­зо­вала мно­гочис­ленные от­тенки крас­но­го, по­доб­ранные по конт­рас­ту к яр­ко-зе­лено­му и жел­тым цве­та. Очень слож­но бы­ло най­ти гар­мо­ниру­ющие от­тенки, ка­жет­ся, я ку­пила боль­ше двух ко­робок крас­ных шел­ко­вых лент и кай­мы, по­ка не выб­ра­ла то, что нуж­но.

Всег­да расс­мат­ри­вай­те со­чета­ния цве­тов при ес­тест­вен­ном и ис­кусс­твен­ном ос­ве­щении.

Шелк по-раз­но­му смот­рится при днев­ном и при ве­чер­нем ос­ве­щении, по­это­му убе­дитесь, что из­де­лие бу­дет вы­иг­рышно смот­реть­ся в лю­бое вре­мя су­ток.

При ра­боте над ком­по­зици­ями с лен­та­ми и кай­мой, ши­рина, цвет и фак­ту­ра тка­ни, из ко­торых из­го­тов­ле­ны де­тали, иг­ра­ют клю­чевую роль.

По­думай­те над этим, пе­ред тем как прис­ту­пить к сле­ду­юще­му эта­пу.

Я всег­да за­кан­чи­ваю ра­боту над квад­ра­тами, пе­ред тем как ку­пить ткань для кай­мы.

Возь­ми­те с со­бой в ма­газин нес­коль­ко квад­ра­тов, на­ложи­те их на ткань и хо­рошень­ко по­думай­те.

  1. Долж­на ли кай­ма и лен­та быть од­но­тон­ны­ми или узор­ча­тыми?
  2. Они долж­ны быть тем­нее или свет­лее квад­ра­тов?
  3. Бу­дете ли вы вы­шивать ткань или ос­та­вите ее как есть? От­ве­ты на эти воп­ро­сы мо­гут силь­но пов­ли­ять на окон­ча­тель­ный вид из­де­лия. Ког­да вы по­купа­ете лен­ту или кай­му, не ску­питесь, тог­да вы смо­жете уве­личи­вать раз­ме­ры из­де­лия и не оши­бетесь.

Го­ворят, шел­ко­вые тка­ни од­но­го и то­го же цве­та в раз­ных ру­лонах мо­гут силь­но от­ли­чать­ся.

Будь­те са­мок­ри­тич­ны.

Ес­ли у вас по­яви­лись сом­не­ния по по­воду ди­зай­нерс­кой идеи, об­ду­мывай­те их; ес­ли вам не нра­вит­ся ка­кой-то ку­сок, от­по­рите его или пе­реде­лай­те. Луч­ше пе­реде­лывать сра­зу, чем со­жалеть впос­ледс­твии.

  • Вни­матель­но изу­чите ин­терь­ер и то, что уже ви­сит на сте­нах.
  • Пос­та­рай­тесь по­весить вещь ту­да, от­ку­да ее мож­но бу­дет снять, что­бы вре­мя от вре­мени встря­хивать от пы­ли.
  • Ес­ли вы но­вичок, нач­ни­те с прос­то­го из­де­лия.

Ра­дость, ко­торую вы ис­пы­та­ете, ког­да за­кон­чи­те ра­боту над ним, по­может вам раз­вить в се­бе тер­пе­ние и на­выки для бо­лее объ­ем­ных ра­бот.

Преж­де все­го, по­пытай­тесь нас­ла­дить­ся удов­летво­рени­ем, ко­торое при­носят нес­коль­ко ча­сов ру­коде­лия.

Я час­то при­хожу до­мой из офи­са из­можден­ной и са­жусь на пол­ча­са за ру­коде­лие  — ус­та­лость мгно­вен­но за­быва­ет­ся, и я с удив­ле­ни­ем об­на­ружи­ваю, что уже брез­жит расс­вет, а я все еще си­жу за ра­ботой! Я ду­маю, что это уже слиш­ком!

Ме­ня не по­кида­ет уве­рен­ность в том, что ес­ли бы сре­ди нас бы­ло боль­ше вы­шиваль­щи­ков, мень­ше лю­дей бы­ло бы под­верже­но деп­рессии!