Джулія Маргарет Кемерон

Джулія Маргарет Кемерон (1815 - 1879) представник мистецтва вікторіанської доби.

Народилася в Індії, у Калькутті.

Родина батька, Джеймса Паттла була пов'язана з Ост-Індською компанією протягом багатьох років. Мати, Аделін Марі, була французькою аристократкою. Родина, як для вікторіанских часів була дуже цікава та неординарна. Сестри, яких було шість, навчались у Франції, Версалі. Джулія була з батьками в Їндії, а пізніше якийсь час у Африці.

Семеро сестер були відомі своєю красою та оригінальністю. Були дуже близькі, віддавали перевагу індійському шовку та шалям, а не вікторіанському вбранню колоніальної епохи. Розмовляли на хінді та французькою. 

В Африці зустріла майбутнього мужа, Чарльза Хея Кемерона, реформатора індійського права та освіти. Там же, в Африці, Джулія подружилась з британським астрономом та хіміком сером Джоном Гершелем, який спостерігав за південною небесною півкулею.

Загалом Камерони виховали 11 дітей: п'ятьох власних, п'ятьох дітей-сиріт родичів та ірландську дівчинку. 

Камерони переїхали до Лондона в 1845 році, де вони буквально опинились у середі прерафаелітів. Її сестра, Сара Прінсел, керувала мистецьким салоном. Пізніше Джулія стала членом товариства художньої освіти та оцінки. Писала вірши, робила переклади та почала роман.

Початок шляху у фотографії

По-перше,  про винахід фотографії Кемерон узнала у 1839 році з листа від Гершеля, Пізніше він надіслав їй два десятки калотипів і дагеротипів. Це були першї фотографії, які вона коли-небудь бачила. 

По-друге, завдяки подарунку дочки на Різдво, бо це був фотоапарат.

Нове захоплення цілком поглинуло її.

«Мамо, тобі може бути цікаво спробувати фотографувати під час самотності у Фрешвотері».  Подарунок мав розважити її, поки чоловік був на Цейлоні.

Це був 1863 рік. У 48 років.

Завжди цікаво, випадковість чи закономірність керує нашим життям? Зустріч Гершелем, середа прерафаелітів...

Безперечно, фотографія одразу зацікавила Джулію.  Про це вона розкаже пізніше, у незакінченій автобіографії. 

"Подарунок від тих, кого я так ніжно любила, додавав дедалі більшого імпульсу моїй глибокій любові до прекрасного, і з першої ж миті, коли я з ніжним запалом взяла у руки свою лінзу, вона стала для мене живою істотою, з голосом, пам'яттю та творчою енергією. Багато й багато тижнів у 64-му році я працювала безрезультатно, але не безнадійно."

Знімки створювались мокроколодіонним способом.

Почавши, як аматор, її художній підхід до фотографії одразу звернув увагу.

І вона розглядала свою фотографічну діяльність як професійне заняття, захищаючи авторські права, публікуючи та просуваючи свої роботи.

Портрети знаменитостей та великий обсяг її фотопродукції також свідчать про комерційні прагнення.

Кемерон, Джулія Маргарет: Янгол, 1873

Визнання та критика

Портрети помітили у колі художників.

Кемерон, Джулія Маргарет: Англійські квіти, 1873

Її знімки із захопленням обговорювали знавці мистецтва.

Зберігся, зокрема, лист Віктора Гюго, який із високою похвалою відгукнувся про її портрети.

Зацікавленість поета фотографією також простежується у численних відбитках, які він зберігав через їхню документальну чи художню цінність.

Джулія Маргарет Кемерон надіслала Віктору Гюго 29 фотографій, в знак глибокої поваги та захоплення його творчістю. Ця унікальна колекція фотографій досі зберігається в його колишній резиденції Hauteville House на Гернсі, яка тепер є музеєм.

У 1865 році вона стала членом Фотографічного товариства Шотландії та організувала продаж своїх гравюр через лондонських дилерів.

Кемерон, Джулія Маргарет: Брат Лоренцо та Джульєтта, 1865

Вона подарувала Британському музею серію фотографій Плоди духу та провела свою першу персональну виставку в листопаді 1865 року. 

"Мої прагнення - облагородити фотографію та закріпити за нею характер Високого мистецтва, поєднуючи реальне та ідеальне, не жертвуючи нічим від Істини, повністю віддаючись поезії та красі."

Лист Джулії Маргарет Кемерон до сера Джона Гершеля, 31 грудня 1864 року

ЇЇ гравюри стали користувапися великим попитом. Вона демонструвала свої роботи по всій Європі, отримавши нагороди в Берліні в 1865 та 1866 роках  та почесну згадку в Дубліні. 

У серпні 1865 року Музей Південного Кенсінгтона (нині  Музей Вікторії та Альберта) придбав 80 фотографій. Три роки по тому він запропонував їй дві кімнати для використання як портретну студію, що зробило її першою художницею-резиденткою музею. 

Кемерон, Джулія Маргарет: Г.Т. Принсип, 1865

Загалом в професійних кругах мистецтво Джулії Кемерон холодно зустрічалось критикой та скептицизмом. Її стиль дратував.

Вона же вважала, що фотографія має потенціал бути справжньою формою мистецтва, здатною передавати ті самі емоції що й традиційний живопис чи скульптура.

Художня манера та стиль

Кемерон залишилася непохитною у своєму художньому баченні. 

Їй дорікали розфокусованість та неохайність друку. Сама же вона так коментувала свою манеру: 

"Я вважаю, що те, що мені сказав мій наймолодший син, Генрі Гершель, який зараз сам є дуже видатним фотографом, є цілком правдою - що мої перші успіхи в розфокусованих знімках були випадковістю. Тобто, коли я фокусувалась та знаходила щось, що, на мій погляд, було дуже красивим, я зупинялась на цьому, замість того, щоб накрутити об'єктив на більш чіткий фокус, на якому наполягають усі інші фотографи."

Тільки після смерті Кемерон,  її фотографічну спадщину було гідно оцінено.

Кемерон, Джулія Маргарет: Есме Говард, 1869

Переваги знімків Джулії Кемерон трудно було оцінити. Вона, як аматор, не користувалася стандартним освітленням, прийнятим у павільйонах, і не бажала типових спрощень у роботі.

Кемерон, Джулія Маргарет: Король Лір ділить царство між дочками, 1872 — метод друку: автотипія, пігмент

Ця особлива романтична манера, по справжньому сприймається досі поетично. Плавні криві, улюблена композиція в овалі, майже немає прямих ліній та кутів. Це особливості портретів Кемерон.

"Я прагнув захопити всю красу, яка поставала переді мною, і нарешті це прагнення було задоволено. Його складність підвищила цінність заняття. Я почав, не маючи жодних знань про мистецтво. Я не знав, куди помістити свою темну скриньку, як сфокусувати свого моделю, і свою першу картину я стер, на свій жах, потерши рукою об плівкову сторону скла."

Кемерон, Джулія Маргарет: Місіс Герберт Дакворт, 1867

Як справжній митець, вона не пристосовувалася до замовників. Та отримувала насолоду від художнього процесу, шукаючи образи, експерементуя з друком. 

Кемерон, Джулія Маргарет: Наслідування Перуджіно (Мері Райан), 1865

Вражає надзвичайна на той час смілива ліпка світлом з м'якими переходами у півтонах.

Узагальнення як тонального та лінійного малюнка ріднить портрети Джулії Кемерон зі знімками Хілла. Вона досягала кращого опрацювання зображення, користуючись вже досконалішою мокроколодіонною технікою.

Групові жіночі портрети

Найбільш відома серія групових жіночих портретів Кемерон.

Кемерон, Джулія Маргарет: Літні дні, 1865–1866

Кемерон, Джулія Маргарет: Поцілунок світу, 1869

Кемерон, Джулія Маргарет: Ангел і гробниця, 1869

Фігури в групах розташовані в одному плані — особливість, властива фотографіям ранньої пори: портретні об'єктиви давали малу глибину різкості.

Портрети сучасників

Кемерон, Джулія Маргарет: Лонгфелло, 1868

Кемерон, Джулія Маргарет: Jago, 1867

Джулія Маргарет Кемерон створила чудові портрети своїх сучасників, від портретів родини та друзів до відомих діячів того часу, таких як поети, письменники та художники: То