Яцьківка — село знаходиться в Лиманському районі Донецької області, в 15 км на північ від Святогірська.
Здебільшого ви почуєте, що це село називають Яцьким.
Коли краматорським кажеш Яцьківка, завжди перепитують, що знають лише Яцьке. Так я його і називатиму.
Перш за все, це рай для рибалок.
За селом повно невеличких пляжів з чудовим видом та безліччю малих бухточок, малих закутків, які утворюють окремі поселення.
Ще недавно тут були лише невеличкі рибальські хатки. Вони липнуть одна до одної, трошки смішні, різнокольорові, як ковдра-печворк.
Колоритні хатинки-кривульки...
Побачивши таке народне мистецтво, у мене з'явилася серія малюнків на цю тему.
І будівництво там не припиняється навіть зараз. Нажаль, важко радіти цій цивілізації та жлобським псевдо-сільським хатам. Але це просто до слова.
Про те, що з риболовлею все гаразд, можно побачити по дуже круглих та ситих котах, які їдять тільки добірну рибу.
Відпочиваючі приїжджають та їдуть, а рибалки тут живуть цілий рік. Тому головні теми тут: прогноз погоди на завтра, швидкість вітру і «ти виходиш завтра?».
Історія цього мальовничого місця непроста. За легендою, засновниками села стали захисники Цареборисівського форпосту – козак Яцько, козак Рубцов – заснував сусіднє село Рубці.
Село ніколи не було кріпосним. Вільні мешканці були приписані до Святогірського монастиря і вносили туди десятину.
Цареборисівська кріпость (сьогодні смт. Червоний Оскол, Харківська обл.) була першою на південних кордонах.
Збудована вона була в 1598 р. — практично за 30 років до з'яви інших укріплень — за наказом Бориса Годунова на правому, високому березі Оскола, захищеному крутою горою з одного боку і яром з іншого.
Тоді кріпость була єдиним російським форпостом, висунутим глибоко в степ.
Але через п'ять років після заснування фортеця була спалена, а відновлена лише в першій третині XVII ст., коли почалося освоєння степів Дикого поля та кордон держави зрушив на південь.
Борисов (як називали фортецю у роки) вважався однією з найнебезпечніших місць служби, козаки просили як милість Божу “ звільнення від утримання варти ” тут.
У XVII в. москва залучала до охорони своїх кордонів українське козацтво. Вільнонайманим службовцям було дозволено займати землі, що пустують, утримувати на відкупі митниці перевезення. Так же вони мали право на самоврядування та можливість торгувати без мита.
Що стосується Цареборисовської фортеці, то наприкінці XVII ст., вона втратила своє оборонне значення та поступово занепала.
Напевно, тоді й утворилося це село.
За архівними даними, на кінець XIX століття парафія місцевої церкви Іоанна Милостивого, побудованої в 1785 році, складала 3644 особи (сюди включалися і жителі маленьких правобережних хуторів Шведівка та Войнівка).
Наразі близько 426 осіб.
Отже, ці місця цікаві не лише з точки зору рибальства та рибоїдства.
З одного боку Дике поле, з іншого оборонні лінії та форпости, між усім цим вільне козацтво.
Цей історичний колорит в нас так і залишився.
Військові події останнього часу не зачепили це місце, обійшли його стороною.
Звісно, війна у нас чути всюди і зараз. Але це окрема тема.
Жителі Краматорська, ще довго здригатимуться від грому і незрозумілого гулу.
Ще про рибу та іншу живність...
Восени чудово йде хижа риба. Вражаюче зимове рибальство. Ловлять окунь, підлещик, лин, сом, карась, щука, короп - усі представники річкової риби.
Тут почесні грибні місця. Багато чайок, кружляють хижі птахи.
Представники куньих бігають з визгом, помітні білки.
Відпочинок невибагливий, але саме такий, чого прагне душа: стежки, хвоя, річка, особливий клімат цього місця.
Після спекотного та задушливого міста, Яцьке здається раєм.
Приїжджайте відпочивати до чудового Яцького (або Яцьківки)!
Переможемо! Слава Україні!
Авторська статтья 