Работа на гончарном кругу
Гончарний круг я порівняв би з токарним верстатом, тільки перший розташований вертикально.
Коли у токарного верстата є супорт, наглухо прикріплений до станини, і бабка, що рухається по станині на спеціальному полозі, то у гончарного круга немає ані того, ані другого, їх заступає сам майстер.
Його ліва рука — то супорт, а права — бабка. Гончар і гончарний круг під час роботи мають бути одним цілим.
Таке злиття воєдино досягається насамперед терпінням і наполегливим навчанням. Щоб досягти сталого положення рук над головкою гончарного круга, лікті обіпріть на коліна чи стегна.
Маса перед початком роботи повинна бути добре перебита способами, які я описав вище.
Консистенція глини встановлюється залежно від складності конфігурації виробу. Навіть при найретельнішому описові роботи на гончарному крузі важко передати усі її тонкощі. Ось чому учень знайде в даному посібнику лише загальні відомості, а навчитися гончарству і розвинути свої здібності можна лише з допомогою досвідченого майстра-гончаря.
Перед тим, як кульку глини покласти на робочий диск, треба приділити немало уваги і часу на вивчення і контроль швидкостей обертання круга, який приводиться в рух маховим колесом (маховиком), педаллю або мотором.
При цьому треба знайти найзручніше положення свого тіла залежно від конструкції круга.
Правою ногою гончар обертає круга в напрямку від себе. Ліва його нога під час роботи знаходиться на упорі або на гальмі.
Зручно вмастившись на робочому місці, займемося центруванням глиняної грудки. Плавно розкрутіть правою ногою маховик гончарного круга до 2 обертів на секунду.
Кожна нога виконує самостійну дію: права — розкручує, ліва — гальмує. Якщо верхній диск круга у вас зроблений з металу, то на нього пальцями правої руки треба тонко нанести глину, відщипнувши її від грудки.
Це потрібно для того, щоб грудка міцно утримувалась на диску. Потім лівою ногою зупиніть маховик і заготовленою кулькою з розмаху вдарте по центру робочого диска. Знову розкрутіть маховик проти годинникової стрілки, доводячи швидкість до 5 обертів на секунду.
Починаємо одну із найважливіших операцій у гончарній справі — центрування.
Змочіть обидві руки і намагайтеся ними водночас торкнутися глини.
Ребрами долонь поступово стискайте грудку, виводячи її на тупий конус. При цьому не забувайте ногами підтримувати ту саму швидкість маховика.
Зараз ми вчимося володіти глиною, відчувати її.
І не дуже засмучуйтесь, якщо спершу глина керує вами.
Уся сіль в тім, щоб вона-таки піддалася вашим рукам і рівним конусом стала по центру робочого диска. Адже коли основу конуса стискаєш і трошки піднімаєш, глині немає куди подітися і вона піде угору.
А щоб втримати її на центрі, ми дещо підводимо руки над глиною, так би мовити, страхуючи її.
Не забувайте повсякчас зволожувати долоні. Знов посадіть глиняний стовпчик у тупий конус. Проробіть цю операцію разів з п´ять.
Цим ви досягнете однорідного перемішування глиняної маси, впевненості роботи рук і, крім того, остаточно позбавитеся бульбашок повітря в глині.
Зазначу, що стискання рук повинно бути спрямоване під прямим кутом до осі головки верстата.
Є гончарі, які роблять цю операцію великими пальцями обох рук, страхуючи зволоженими долонями бокову поверхню конуса.
Та частіше конус садять долонею однієї руки, а другою рукою лише підтримують заготовку по центру робочого диска.
Проте швидко казка мовиться... А на операцію центрування відводиться багато часу.
Лише оволодівши нею досконало, можна приступати до наступного прийому.
Бо погано відцентрований конус буде обертатися ніби злетами, виріб вийде кривобокий або зовсім злетить з круга через відцентрове прискорення.
Отже, не поспішайте.