Ручне ліплення посуди
Ручне формування глиняних посудин передувало формуванню на гончарному крузі й певний час продовжувало розвиватися паралельно з ним.
До речі, і сьогодні багато майстрів працюють виключно давнім способом. Ми також палкі прихильники цілком ручного формування.
Виліплені вручну посудини часом мають настільки правильну форму, що лише фахівець зможе відрізнити їх від виготовлених на гончарному крузі.
Можливості гончарного круга обмежені виготовленням виробів, що мають форму тіл обертання.
Вправним рукам майстра підвладні будь-які форми. Вироби, виготовлені без гончарного круга, високо цінуються.
Наприклад, у сучасній Японії, де ручним формуванням займаються відомі гончарі.
Існує чимало способів ручного ліплення посудин. Багато з них вирізняються простотою та винахідливістю технічних рішень.
Кераміка з відбитками шнура - рання форма простої глиняної кераміки.
Ця керамика дещо відрізнялася по всьому світу залежно від глини та доступної сировини. Зазвичай вона збігалася з культурами, які переходили до аграрного та більш осілого способу життя.
Це не тільки спосіб декору, то насамперед спосіб виготовлення.
Для створення великих піфосів у Месопотамії гончарі виліплювали корпус, шар за шаром всередині (або поверху) спеціальної форми з плетеного каркаса, вимощеної мотузками або тканиною.
Зовнішню поверхню зазвичай загладжували чи ангобували, тоді як на внутрішніх стінках залишався виражений "негативний" відтиск з текстурою волокон і шнура.
Подібні артефакти важливі для археології.
Ці відбитки на випаленій глині слугують для науковців головним джерелом вивчення давнього текстильного виробництва, типів скручування ниток і техніки плетіння мотузок V–III тисячоліть до н.е.

Уілмінгтонський період (Wilmington Period, 350–800 рр. н.е.)
Музей природничої історії Фернбанк в Атланті, штат Джорджія, США.
Варіантів виготовлення з мотузкою було декілька. Давні гончарі змотували мотузку в тугий клубок і навколо нього ліпили стінки посудини.
Коли стінки були готові, мотузку обережно тягнули за залишений зовні кінець.
Клубок розмотувався, а на його місці утворювалася простора порожнина посудини. Цей спосіб можна застосовувати й сьогодні.
Ось як коротко виглядає весь процес.
ФОРМУВАННЯ НА МОТУЗКОВІЙ ОСНОВІ
Цим давнім способом можна сформувати глечик для молока.
Розгляньмо роботу поетапно.
Підготовка форми:
- Доберіть стрижень, який утримуватиме витки мотузки в потрібному положенні. Для цього може підійти підручний матеріал.
- Визначте, скільки рядів мотузки потрібно намотати, щоб отримати задуману форму й розміри.
- Водночас найбільший діаметр стрижня обов’язково має бути меншим за внутрішній діаметр шийки.
- Якщо потрібно намотати непарну кількість рядів мотузки, закріпіть її кінець знизу.
- Якщо кількість рядів парна, починайте намотування зверху.
- Закінчивши обмотування, закріпіть вільний кінець мотузки шпилькою.
Ліплення:
- Під рукою мають бути необхідні інструменти, добре вимішана глина, накрита вологою тканиною, і чашка з водою для змочування рук.
Хоч би яку техніку виготовлення посудин ви використовували, намагайтеся, щоб товщина черепка, була всюди однаковою.
Це допомагає уникнути тріщин під час сушіння та випалювання.
Ліплення починають із підготовки глиняних пластів завтовшки 5–7 мм.
Із пласта вирізають кругле денце, закріплюють його на підставці, а зверху встановлюють форму, обмотану мотузкою.
Розкачану глину за допомогою ножа й лінійки нарізають на вузькі смужки та, починаючи від денця, поступово обліплюють ними всю основу.
Стики між смужками змочують шлікером — глиною того самого складу, розведеною до сметаноподібного стану.
Насамкінець на краю шийки ліплять вінце. Воно має бути вдвічі-втричі товщим за стінки.
Вінце немов увінчує верх посудини, надаючи їй виразності й завершеності. Проте його роблять не лише задля краси, а й із практичною метою.
- Якщо залишити край посудини таким самим тонким, як стінки, на ньому можуть з’явитися численні тріщини. Тонкий край висихає значно швидше за інші частини виробу й зменшується в об’ємі, поки сусідні ділянки ще залишаються вологими. Внутрішні напруження можуть спричинити тріщини. Щоб висихання відбувалося рівномірніше, край посудини почали робити масивнішим. Так поступово з’явилося вінце.
Завершивши ліплення, ретельно вирівняйте поверхню гладущика циклями, а потім розгладьте її.
Тепер настає вирішальний момент:
- Коли глина трохи підсохне, вийміть шпильку й повільно витягайте мотузку за кінець із глиняної оболонки.
- Змотуючи з форми верхній ряд мотузки, будьте особливо обережні: від різкого руху на посудині можуть з’явитися тріщини. Якщо це станеться, пензлем заповніть їх рідкою глиною, а потім злегка ущільніть поверхню в цих місцях.
- Другий ряд мотузки зніматиметься значно простіше, а третій — зовсім легко.
Слідом за мотузкою вийміть із посудини дерев’яну форму. Тепер обережно вирівняйте стеками внутрішні стінки виробу, наскільки це можливо.
- Горщик готовий. Залишається добре його висушити, а потім випалити та глазурувати.
Погодьтеся, спосіб цікавий.
За бажання так само можна виліпити іншій посуд, використовуючи предмети відповідної форми.
![]()
