Робимо гончарний круг
До речі, він зазнав чимало змін, доки дійшов до нас таким, яким його знаємо зараз.
Гончарний круг має вигляд дзиги. На вертикальній вісь розміщено два диски:
- Верхній диск
- Нижній, масивний, що виконує функцію махового колеса.
Розкручуючи нижній диск ногами, гончар приводить його в безперервний рух.
Розберемо докладніше технологію виготовлення цього головного знаряддя виробництва.
Гончарний круг складається з
- Верхнього та
- Нижнього дисків ,
- Вертикальної осі і
- Двох підшипників .
Цю «дзигу» закріплюють на міцній стійкій станині.
Нижній диск діаметром 1 метр зробив із двох шарів 60-міліметрових дощок. У центрі кола просвердлив відвір діаметром 20 міліметрів.
А щоб він не розбивався під час обертання вертикальної осі, то по обидва боки дерев'яного диска прибив товстими цвяхами металеві квадратні пластини завтовшки 5 міліметрів із таким же отвором, як у диска.
Верхній диск — металевий, діаметром 21 сантиметр, завтовшки 5 — 10 міліметрів.
На токарному верстаті відцентрував і заглибив гніздо для гайки з різьбою 20 міліметрів. Потім приварив гайку до верхнього диска.
Таким чином, у нас вже є два диски — нижній і верхній. Їх розмір насаджують на вертикальну вісь, зроблену з металевого прута діаметром 20 міліметрів, завдовжки 80 — 90 сантиметрів.
На верхньому кінці осі нарізав різьбу діаметром 20 міліметрів і кроком таким самим, як у гайки, привареної до малого диска. Нижній кінець осі повинен входити в підшипник, закріплений на станині хомутом.
Щоб з’єднати великий маховий диск на нижньому кінці осі, необхідно нарізати різьбу діаметром 20 міліметрів, завдовжки 30 сантиметрів.
Щоб величезна «дига» була стійкою і утримувалася вертикально, потрібно обміркувати, як закріпити її верхній кінець осі.
Для цього підшипник, що відповідає її діаметру, насаджуємо на висоту на відстані 10 — 15 сантиметрів від верхнього кінця і хомутом закріплюємо його до перекладини станини.
Коли верстат гончарного круга буде остаточно складено, центрування нижнього кола витрачаємо за допомогою контргайок.
Великий маховий диск можна замінити зношеним колесом автомобіля.
У цьому випадку на токарній верстаті спочатку центрують металеву пластину завтовшки 10 міліметрів, після чого її з'єднують болтами з колесом (диском). Для зручності болти можна закрити фанерою. Її так само насаджують на вісь і щільно прикріплюють до диска.
Гончарний круг припасовують так, щоб він вписався в стіл-станину, на якій зручно розташовують горнець з водою, дошку для виробів і пластини для очищення рук від глини.
Останнім часом гончарі полегшили свою роботу, обладнавши гончарний круг електромотором. Зараз такі круги застосовуються у масовому гончарному виробництві на керамічних заводах та заводах.
Електроенергія стала помічником гончарів завдяки спеціальній фрикційній передачі.
Над нижнім маховим диском на пружині встановлений електромотор, на який насаджений сталевий фрикційний диск діаметром 10 сантиметрів.
Цей диск можна виточити з твердої гуми. Ногою майстер натискає на педаль, — мотор пускається, фрикційний диск торкається маховика гончарного круга і приводить його в рух.
Ліворуч осі прилаштовано гальмо, яким гончар притишує біг круга чи зупиняє його. Гальмо завжди встановлюється під лівою гончаря. Ним не слід нехтувати, бо контролювати швидкість обертання круга — одна з головних вимог у гончарній справі.
Колись гончар працював за кругом босоніж. Він інтуїтивно регулював швидкість обертання круга під час іншої технологічної операції; коли треба, вмить гасив її, натискаючи на маховик лівою ногою.
Але в ті часи нижній круг (маховик) зробили використанням з дерев'яних дощок. І тому гончар міг пошкодити ногу, загнати під продаж скалку.
Щоб убезпечити себе, гончарі виробили гальмо, хоч тоді воно було примітивне: внизу до станини кріпився один кінець шматка цупкої тканини, другий кінець її вільно ковзав по маховику під лівою ногою.
Така своя рідна раціоналізація триває і досі, тільки замість мішковини або іншої цупкої тканини майстри пропонують створити чи стрічку із твердою гумою.
А я раджу все це замінити стрічкою кордової тканини, яку можна вирізати з автомобільної шини. Вона слугуватиме значно більше. А до того ж сприяти тому, що менше зношуватиметься взуття гончаря.
Техніка безпеки рекомендує все приладдя — електромотор, фрикційну передачу — прикрити своїм рідним футляром з фанери або металевого листа.
Таким чином, нога гончаря не потрапить у фрикційний диск.
З книги В'ячеслава Рисцова «При гончарному крузі»